Свої враження від дитинства письменник лаконічно узагальнив у широко відомій автобіографії 1921 року, у якій читаємо: "Детские годы прошли в крайней нужде, иногда в нищете. Отец, безлошадный крестьянин, большую часть жизни прослужил в помещичьих экономиях в качестве чернорабочего й у богатых мужиков поденщиком. Всю горесть подневольной жизни старался заглушить водкой. Мать, родом из Полтавской губернии, еще девушкой пришла в Тавриду на заработки к помещикам. До народной школы, чуть не пятилетним мальчиком, меня уже нанимали богатые мужики пастухом свиней й телят, то нянькой, то погонщиком лошадей и проч.". З ранніх літ Миколу вабило привілля й бур'яйи, як і малого Шевченка. Рідна домівка лякала цвілими стінами й порожнім посудом.
Мати М. Куліша була неграмотною, але від природи виявилася обдарованою і мудрою. Вона мала талант розмальовувати хати, за що добре платили. Померла, коли синові було всього 8 років. Звідтоді довелося Миколі покладатися на власні сили, витривалість, почуття гідності та на свої виняткові здібності.