В українській драматургії до І. Карпенка-Карого сюжет п'єси будувався здебільшого на якійсь любовній колізії і велику увагу автори приділяли етнографії. Іван Карпович уже в перших своїх драмах відходить від цього шаблону. Виступаючи проти надмірного етнографізму, митець зазначав, що треба "заглибитися и душу народу" й уникати перенасичення твору "етнографією, якої й так досить у наших п'єсах".