Софія як художній символ і як реальна історична пам'ятка, сконцентрувала в собі весь волелюбний, сильний дух народу, його невмирущість та нескореність. Собор — символ незламності духу народного, незнищенності його історії, великої слов'янської культури, символ духовного надбання українського народу, зразок прекрасного давнього мистецтва русичів, що включало в себе тисячолітню історію наших предків. Ця велична споруда не нагадувала візантійських церков, звідки прийшло на Русь християнство, бо не було в ній простоти й суворості, а було "щось буйно-рожеве, приховано-поганське", як у тих дерев'яних язичницьких святинях, що їх у той час палили й нищили по всій Русі. "Він (собор) був барвистий, як душа й уява народу, що створив його", — пише П. Загребельний.