Якщо на початку твору Пакуль для Михайла — болото, з якого треба вирватися, а Ирій — щось недосяжне, високе, то пізніше юнак доходить думки: не Ирій — "країна твого майбутнього, а Пакуль". Чому? Та тому, що Пакуль — "це країна твого першого слова, першої любові, першої ненависті; Пакуль — це твій Ирій, що в нього ти до кінця днів своїх повертатимешся... Пакуль — це ти сам". Цей епізод у повісті можна назвати ключовим. Де б людина не була, її завжди притягує до домівки, душа переповнюється спогадами.