У 1947 р. побачила світ повість "Земля гуде" про полтавських підпільників. Темою історичних романів "Таврія" (1952) та "Перекоп" (1957) є розповідь про гірку долю селянської бідноти, змушеної йти на заробітки в херсонські степи, про боротьбу в роки громадянської війни.
А 1960 року письменник видає роман "Людина і зброя", у якому розповідає про важкі й гіркі перші місяці війни, про те, як виривався з друзями з оточення. У романі "Тронка" (1963) порушуються актуальні проблеми війни і миру, наступності поколінь, сутності людського існування, становлення молодої людини.
Роман Олеся Гончара "Циклон" (1970) став своєрідним продовженням "Людини і зброї". Тема дістає несподіване продовження — постарілий герой "Людини і зброї" став кінорежисером і знімає фільм про війну. Особливістю твору є переплетення реальності і постановочних сцен, сучасності та спогадів про минуле.
У повісті "Бригантина" розповідається про підлітка Порфира Кульбаку, якого направили для перевиховання до спецшколи для юних правопорушників.
У 1976 р. з'явився роман "Берег любові" — твір про новітню Марусю Чурай, випускницю медучилища Інну Ягнич, яка страждає від недосконалості світу й прагне облагородити його.
У 1980 р. вийшов роман "Твоя зоря", у якому автор висловлює занепокоєння тим, що помічає деградацію суспільства.