Так, Олесь Гончар продовжував писати. Звичайно, у круговерті фронтових буднів було не до романів чи повістей, він писав вірші-згадки про рідний край, про фронтові дороги ("Ніч у Карпатах", "В гори", "Трансільванський марш"), про вірних бойових товаришів (вірші "Танкіст", "Брати", "Рицарі"). Багато з них були надруковані на першій полосі фронтової газети "Советский богатырь" 72-ї стрілецької дивізії. Гончару навіть пропонували перейти в редакцію дивізійної газети, але він був переконаний, що його місце — там, в окопах, на передньому краї. Разом зі своїми бойовими побратимами Олесь Гончар зустрів Перемогу у Празі.