Парадокс: "...мисливський реманент, без якого не можна правильно прицілитись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати водузчовна, коли човен тече...".
"Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами".
"Летіла, побачила, що виходу не було, взяла й... зарізалась. Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!" — пояснення того, що у качки перерізано горло замість сліду від кулі.
Іронія: збираєтеся, "берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...".
Невідповідність удаваної серйозності і комічності ситуації, що описується.
Діалогізований виклад дій.
Розмовна, колоритна народна мова.
Яскрава деталь (наприклад, стопка, рушниця, забута вудка), яка вносить комічний струмінь у ситуацію.
Об'єднання несумісних понять ("дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерах та по очеретах і тихих-тихих плесах, по річках колисках"; "Спішу, щоб на вечірню зорю спізнитися").
Кумедні ситуації, змодельовані за рахунок невідповідності подій і реакції на них персонажа. (Персонаж усмішки "Як варити і їсти суп із дикої качки" спросоння сприймає постріли з мисливської рушниці за бомбардування і з криком "Бомбьожка!" біжить у бомбосховище.)