У романі "Циклон" окрема людська доля стає об'єктом пильної уваги письменника, що значною мірою зумовлює "навантаженість" твору спогадами. Роздуми про гармонію буття, мир на планеті, людське щастя, покликання мистецтва Олесь Гончар пропускає крізь "я" героїв, які згадують прожиті роки, шукають у минулому уроки для сучасник), з тривогою зазирають у майбутнє. Сила людського духу — головна думка "Циклону", яка пронизує всю його структуру. Саме намагання прозаїка якнайширше охопити сучасні проблеми й духовні пошуки сучасника зумовлюють композиційні особливості роману. Розкриттю незнищенності людського духу письменник підпорядковує і життєвий матеріал, що ліг в основу сюжету твору, і принципи його зв'язку.
У центрі роману — болючі пошуки режисером Богданом Колосовським необхідного ракурсу зображення, найяскравіших героїв та епізодів майбутньої кінокартини. Створення сценарію він вважає найголовнішим завданням. Підготовка до зйомок фільму викликає у нього загострені спогади прожитих воєнних днів, напружену працю пам'яті, потік асоціацій. Саме за законами асоціативного мислення будує свій твір Олесь Гончар. Дві частини роману — це міцний сплав спогадів головного героя про жорстокий вир воєнних подій: кровопролитні бої, пекло полону і підневільного життя, його болючих роздумів про людину, силу її духу, про мистецтво й будні членів знімальної групи — наших сучасників. Через спогади Колосовського автор зображує події, які трапилися з ним і його товаришами протягом певного часу — від оточенських ночей (роман "Людина і зброя") до поневірянь на Холодній Горі ("Циклон"). Динамічна картина ретроспективних епізодів доповнюється у перших чотирьох розділах калейдоскопом випадків з повоєнного життя Богдана Колосовського, позначених його становленням як художника.
У кожній з часових ліній події зображені у певній хронологічній послідовності. Теперішнє — це підготовка головного героя і всієї групи до зйомок майбутнього фільму, самі зйомки, чіткий ритм яких порушив циклон. Минуле в романі представлене спогадами режисера про роки війни, про бойових товаришів. І це не просто спогади, а матеріал для майбутнього фільму, що зумовлює і принципи відбору цього матеріалу (головним героєм-режисером), і його зображення (письменником). Часові зміщення у формі спогадів-ретроспекцій стають композиційним принципом твору. Минуле й теперішнє переплітаються, виникають ніби хаотично, але цей хаос насправді визначений художньою логікою сюжету. Олесь Гончар, будучи письменником надзвичайно чутливим до потреб і запитів сучасності, день нинішній не уявляє без зв'язків з минулим як основою сьогодення. Композиційним поєднанням різночасових подій автор наголошує на "золотих естафетах життя", на спадкоємності людського в людині. Так письменник-романтик зображує людину в часі та час у людині.