На початку XX століття кінематограф був загальним захопленням. Новий, демократичний, доступний вид мистецтва приваблював видатних письменників. Юрій Яновський теж був серед тих молодих митців, які не встояли перед великою силою кіно. Він іде до Одеси на кінофабрику, де вже працює Олександр Довженко, і стає художнім керівником, "добрим генієм українського кіно".
Юрій Яновський назавжди зберіг у своїй творчості прийоми, які були характерні для кіно. Наприклад, монтаж — добір фактів, інтерпретація знятого матеріалу шляхом з'єднання окремих фактів. Цей прийом притаманний кожному мистецтву, а кінематограф адаптував його до своїх потреб. А ось наплив — це характерно тільки для кіно: на попередній кадр ніби напластовується наступний — відбувається зміщення картин.
Юрій Яновський часто використовував цей прийом у своїх творах. У новелі "Подвійне коло" на картину бою під Компаніївкою напливає інший "кадр" — старий Половець походжає берегом моря. Далі третій — "Оверко Половець оглянув степ, обставлений блакитними вежами неба". Таким чином, кожний наступний епізод продовжує попередній. По суті, твори Юрія Яновського — це готові кіносценарії, за якими можна б було без значних змін ставити фільми.