1958 року вийшла збірка Дмитра Павличка "Правда кличе", у якій поет сказав правду про сталінську добу, її жорстокість, фарисейство, лицемірність. Одним із найсильніших віршів збірки, який був заборонений і дійшов до сучасного читача порівняно недавно, є вірш "Коли помер кривавий Торквемада...". Торквемада — іспанський інквізитор, що жив у XV столітті (1420-1492) і прославився тим, що засудив до спалення 8 тисяч "невірних". Цей образ став символом жорстокості. Після його смерті, розповідає поет, пішли по всій Іспанії ченці. Ці святі отці боялися, щоб не похитнулася їх могутня влада, тому самі розповідали, що інквізитор помер. Єретики легко видадуть себе посмішкою радості. Але люди, слухаючи їх, ридали:
Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам'ятали,
що здох тиран, але стоїть тюрма!
Образ Торквемади — алегоричний. За ним постає кривавий інквізитор XX століття, тільки знищив він не 8 тисяч, а мільйони людей.
18-тисячний наклад збірки Павличка був знищений, бо сучасні інквізитори злякалися правдивого слова поета, який застерігав, що після смерті диктатора залишився старий апарат гноблення людини.