В. Сосюра як поет формувався у складні роки громадянської війни. Сам був активним учасником всіх подій І половини XX століття, тому в його поезії знайшли відгомін такі теми:
— любов до рідного краю, до свого народу, до України ("Любіть Україну"), "Як я люблю тебе, мій краю вугляний", "Донеччина моя");
— оспівування трудової доблесті нашого народу ("Щоб сади шуміли", "Дніпрельстан", "Щастя сім'ї трудової");
— уславлення минулого та майбутнього України ("Мазепа", "Розстріляне безсмертя");
— віра в перемогу нашого народу та оспівування героїки Великої Вітчизняної війни ("За все", "Ми переможемо", "Листи");
— порушення національних проблем та проблеми мови ("Мазепа", "Розстріляне безсмертя", "Юнакові", "До брата");
— визначення поетичного слова як всепереможної зброї (зб. "Поезія не спить");
— оспівування почуття кохання ("Так ніхто не кохав", "Коли потяг у даль загуркоче").