"Пісня про матір" розповідає про відхід матері з життя, "за межу". Діти і внуки боляче переживають розставання з матір'ю і бабусею, вони ладні все зробити, щоб вона їх не покидала, щоб завжди чекала на них край воріт. Але час і доля невблаганні. Мати відходить від них спокійно, із почуттям виконаного обов'язку. Вона віддала дітям і онукам все, що могла віддати. Вона віддавала себе з усією можливою повнотою: працею, любов'ю, казками, піснями. Дарувала дітям і онукам прибрану нею рідну землю з її райдугами й журавлями, із сріблом на травах, із золотом на колосках.
Мати своєю невтомною щоденною працею прикрашала не тільки свій дім, а й усю землю, працювала для людей: "Посіяла людям літа свої, літечка житом. Прибрала планету..."
Але найголовніше, що зробила мати на цій планеті, в цьому житті, — вона виконала свій материнський обов'язок: народила дітей, виростила їх і навчила, "як на світі по совісті жити".
Віддавши себе наступному поколінню, вона продовжила своє життя в ньому навіть після того, як вже стала "замисленим полем".