У поемі-казці "Крило" Олійник оригінально розкриває тему взаємин між людиною і природою, між людиною і високою мрією, духовним здоров'ям і обмеженістю, звироднілістю окремих перебувальців на землі.
Прочитавши цю поему, ми проникли в духовний світ персонажів з чистим сумлінням, а також збагнули ницість і здрібнілість того, хто посягнув на світлу людську мрію і сподівання. У наш духовний світ як живий увійшов символічний образ покинутого журавля "з перебитим у лікті крилом". Загинути йому не дав звичайний хлопчик. Він удома дав притулок журавлику, виходив його, і так вони заприязнилися, що навчив журавлик хлопчика літати "...зорі їм ховалися під крила, і так обом їм хороше було".
Здавалося б, що настала повна гармонія у взаєминах людини з природою. Але ні! На цій же землі живе і сусід — заздрісний і ненажерливий. Це він убив довірливого журавлика.
Поет переконує нас, що всяке посягання на злагоду в природі, на духовне багатство людини обертається покарою передусім проти самого руйнача усієї природи.