У страшній Чорнобильській трагедії, яка забрала найцінніше багатство — життя, десятки тисяч людей, прекрасні родючі землі України, підірвала віру в можливості науки, автор звинувачує не лише фахівців, які мали недостатній технічний рівень, щоб експлуатувати станцію. Звинувачує усю командно-бюрократичну систему, тоталітарний режим, який існував тоді в країні і породжував у нашому суспільстві байдужість і безвідповідальність, коли довгий час ігнорувалася роль моральних витоків, історії, культури, духовності. І навіть тоді, коли трагедія сталася, жахливі наслідки довго замовчувалися.
За безладу безмір, за кар'єри і премії
Немов на війні, знову вихід один.
За мудрість всесвітньо дурних академій
Платим безсмертям — життям молодим.