Народ України в романі "Чорна рада" загалом знаходиться на задньому плані, але в окремі моменти ніби проривається наперед і стає перед читачем. Особливо важливий для розкриття авторського задуму є образ Божого чоловіка — кобзаря. Це не старець і не жебрак, а патріот, воїн Божий, ходяча совість народу. Мирське життя для нього нічого не значить. Свою сліпоту він вважає не каліцтвом, а Божим знаменням, тому й осуджує тих кобзарів, які за чарку горілки поробилися придворними поетами й музикантами. Він не приходить на Ніжинську раду, але після неї виринає, наче з забуття, на Череваневому хуторі, де мудро пояснює осиротілому Петрові, що то тільки здається, ніби зло підім'яло під себе добро. З-поміж носіїв народної моралі найближче до Божого чоловіка стоїть запорозький старець Пугач, старий січовик, який на своєму віку не раз був кошовим отаманом. Пугач недалекоглядний. Саме завдяки його авторитету Брюховецький добився булави, а Гвинтовка — полковницького пірнача. Та пізніше Пугач став їм непотрібним. Брюховецький жорстоко познущався з нього, висміявши перед громадою. Ось тоді розпізнав Пугач у Брюховецькому покруча, який кине під ноги одвічну січову мораль.
Цікавим є образ Василя Невольника. Це зламана неволею, а пізніше — прислужництвом особистість. У часи молодості Василь був одним із найхоробріших і найрозумніших козаків. Доля зробила з колишнього лицаря страдника, яскравим свідченням чого є його нове прізвище — Невольник. Представники українського народу в романі різноманітні, але серед них є багато сильних і яскравих особистостей.