До села, де жив Михайлик, якось прийшла молода жінка з малим хлопчиком. Це були біженці з Херсонщини. Жінка була голодна, виснажена, таким був і її син. Вона наважилась попросити шматок хліба у багатія, але той їй відмовив. І тоді Михайлик згадав про своє насіння і швидко висипав у пелену сорочки хлопчика це насіння. Жінка довго дякувала Михайлику за його милосердя. А мати зовсім не сварила Михайлика, а, навпаки, схвалила його вчинок.