Думанська Оксана — Школярка з передмістя

Героями щоденника є звичайні люди: дівчина-старшокласниця, її бабуся і батьки, однокласники дівчини, її колишній і теперішній хлопець, подруга. Читач має можливість зазирнути у внутрішній світ головної героїні, адже вона відкриває перед ним свої щоденникові записи, де розповідає про зовнішні події і своє ставлення до них, роздумує над своїми та вчинками інших...

Головна героїня твору, як і тисячі сучасних випускників школи, повинна зробити вибір майбутньої професії. Останній рік у школі для неї дуже важливий, хвилюючий, інколи важкий. Дівчина зосереджує увагу на вивченні потрібних їй предметів, обдумує можливість навчання за кордоном. Її почуття, переживання і сумніви є близькі багатьом старшокласникам. Тому проблема вибору життєвого шляху є завжди актуальною. Не менш актуальною є проблема заробітчанства...

Бабуся змалечку виховує Школярку, даючи її молодим батькам можливість для кар'єрного зростання, відтак коли її тато йде, зібравши речі, десь близько Школярчиного першого класу, дівчинка просто починає регулярно бачити тата у вихідні. Згодом, уже в п'ятому класі, мама виїздить на заробітки до Греції, та в житті Школярки знову ніщо радикально не змінюється, хіба що додається трохи добре приховуваного смутку...

Назва твору стосується головної героїні – Школярки, яка разом з бабусею живе у передмісті і переживає важливий період життя, коли доводиться будувати плани на майбутнє, обирати життєвий шлях. У творі не вказано імені цієї дівчини (як і інших персонажів). Повість спершу мала назву "Спосіб існування білкових тіл", але назва "Школярка з передмістя", на мою думку, є значно привабливішою.

Дізнавшись, що мама виходить заміж і укладає шлюбний контракт, а вона, Школярка, поїде з нею і залишиться там, дівчина вирішує, що мама жертвує собою. Школярка насторожено ставиться до данця, дорікає тим, що мамі доведеться доглядати його двох малих доньок. Голова дівчини не сприймала такого, здавалось би, шлюбу з розрахунку. Мама вважала, що дочка надто насторожена щодо життя, тому пояснила, що чоловік має легальний бізнес, може дозволити собі подорожувати, жертвувати на добрі справи...

Школярка навіть після розлучення батьків надіялася, що вони знову будуть разом. З раннього дитинства, коли батьки ще були разом, дівчина зберегла теплі і приємні спогади про стосунки батьків. До батька вона ставилася добре, хоч зовсім не розуміла, чому він приховував те, що мав маленького сина. Можливо, як би не бабуся, ставлення Школярки до батька було б набагато гіршим. Та бабуся пояснила внучці, що батько теж має право на щастя, на нову родину...

За роки незалежності у нашій країні виросло ціле покоління дітей заробітчан. Такі діти не лише не отримують належної батьківської уваги, а й звикають до такого способу життя. Саме з цієї причини можна стверджувати, що ці явища породили соціальне сирітство. Мама Школярки стала заробітчанкою, позбавивши дочку належного піклування, і велика заслуга у вихованні дівчини належить бабусі. Колись тато Школярки втратив роботу і, можливо, саме це призвело до розлучення, адже він не міг утримувати сім'ю.

Вести щоденник Школярку привчала бабуся, мотивуючи це тим, що дівчина повинна розвивати писемний стиль, адже вона прагнула стати журналісткою. Школярка не дуже хотіла вести щоденник, але щоб не засмучувати бабусю, вона писала. Ставши студенткою, вона перечитувала "сухі факти" і пригадувала свої почуття з того чи іншого приводу.

У школі, в якій навчалася головна героїня, було багато проблем, особливо у її класі. Наприклад, батьківський комітет витрушує з батьків гроші на поповнення нескінченних фондів в обмін на оцінки. Завучевого синочка тягнуть на медаль, хоча його знання залишилися на рівні шостого класу. Директора школи більше турбують справи його політичної партії, ніж декілька уроків на тиждень, які він не обтяжується відчитати повністю, а змучені й збідовані вчителі виливають свою втому на учнів...

Бабуся виховувала дівчину мало не з пелюшок. Жінка взяла на себе усі турботи, коли батьки дівчини розлучилися. Бабуся завжди приймала мудрі рішення, зразково виховувала внучку, з якою була відвертою і справедливою. Не раз і не двічі читач помічає, що дівчинка мислить бабусиними категоріями, повторює її думки, а коли дозволяє собі переступ – то потім переконується, що бабуся таки мала рацію. Раніше бабуся працювала вчителькою, тому чудово розуміла недоліки у роботі школи і вчителів...