В останніх рядках поезії автор проголошує славу Богдану Хмельницькому, який був для нього взірцем борця за волю народу. Сковорода захоплювався історичним подвигом гетьмана, про якого знав із книжок та усних переказів, дум, пісень, і високо оцінював його діяння. Виголошення слави гетьману України, який боровся за волю свого народу, незалежність рідного краю у вік жорстокої реакції, було виявленням відкритого протесту проти царсько-поміщицької сваволі, виявом високої політичної свідомості й громадянської мужності. Згадка про Богдана, улюбленого героя національно-визвольної війни українського народу проти польської шляхти, та й сам заголовок вірша не залишають сумніву, про яку саме "вольность" думав тут Сковорода.