Бічуя Ніна — Шпага Славка Беркути

Славко не захищався, бо був надто гордим, щоб доводити свою непричетність. Він хотів, щоб його клас не сумнівався, а просто заявив, що Славко Беркута не міг такого вчинити, "Хотів, аби вони так сказали, а не питали, не вимагали підтвердження". На місці Славка Беркути я б захищався і довів свою непричетність з допомогою тренера.

На мою думку, Славко не наважився підійти до Лілі після вистави тому, що побачив дівчину з Юльком. Якби дівчина була тільки з батьками, Славко, можливо, підійшов би, але побачивши Юлька, він подумав: "…та ще й Юлько там, буде потім щось говорити...".

Кожен з героїв намагається самоствердитися, наполегливо йде до своєї мети, уміє долати поразки, бути самокритичним і робити висновки. Кардинально героїв повісті відрізняє їхній внутрішній світ, переживання, світоглядні переконання, ставлення до тієї чи іншої ситуації.

Про дружність класу свідчить те, що на прем'єру "Лускунчика" прийшли всі однокласники Лілі (Славко не зміг прийти, бо було важливе тренування).

Кульмінаційний епізод – сцена шкільного суду, ще більше розкриває риси характеру персонажів. Славко під час суду єдиний раз говорить, що невинен, а потім більше не захищається, мовчить, показуючи цим те, що хоче від класу довіри і впевненості у ньому. Юлько сидить між однокласниками, не мучиться докорами сумління, спостерігає за судом, а коли жінка з відділку оглядає зал, схиляється, щоб зашнурувати черевик (насправді, щоб його не впізнали). По-справжньому довіряють Славкові вчитель географії і мама, інші вчителі переконані у його провині.

Юлько спровокував Славка словами: "Ніколи не подумав би, що розмахувати в'язальними спицями зветься роботою!".

На мою думку, фехтувальнику не можна ставати на двобій з людиною, яка ніколи не тримала в руках шпаги. Про це Славкові згодом говорив тренер і батько.