Бічуя Ніна — Шпага Славка Беркути

Славко розумів, що Юлька надто оберігають вдома, що мама, побачивши Юлька без шапки, надто емоційно відреагувала б. Тому Славко віддає свою шапку, говорячи, що сам ніколи не застуджується. Цей вчинок характеризує Славка як вірного друга, готового прийти на допомогу, але з розвитком подій у творі бачимо, що ця дружба зазнає випробувань через проблеми у родині Юлька.

Обравши таку назву для своєї повісті, письменниця хотіла сказати, що зброя не має своєї волі, вона не несе відповідальності, у чиїх руках опинилася і чи буде використана на добру чи на лиху справу. Зброя може захистити, а може вбити. Так само і слово може підтримати, а може зганьбити і знищити. Людині вирішувати, як вчинити, але потрібно пам'ятати, що потім доведеться відповідати за свої вчинки.

На мою думку, головною причиною є те, що Юлько заздрить успіхам Славка, щирості і довір'ю у сім'ї хлопця, а Славко, у свою чергу, хоче довести Юлькові, що добитися чогось вартує багатьох зусиль і старань, що успіх приходить до людини не просто так.

Події повісті "Шпага Славка Беркути" відбуваються взимку у Львові. Згадки про республіканські змагання та інші реалії того часу (шкільний товариський суд) говорять про те, що це час СРСР (твір написаний у 1968 році).

За Славка вступився вчитель географії Антон Дмитрович. Він не вірив, що Славко міг ховатися з якимись хлопчаками, щоб випити вина. Антон Дмитрович розумний, справедливий, чесний педагог, який не робить поспішних висновків. Він виступає проти шкільного суду, адже вважає смішною ситуацію, коли діти говоритимуть батькам Славка про те, що вони погано виховали сина.

Найбільшу симпатію між учителями Славкової школи викликає вчитель географії Антон Дмитрович. Він один вірить у те, що Славка безпідставно звинуватили. Вчитель намагається відкрити очі класній керівничці, директору, а на суді сам бере слово і переконує сьомий "Б", що Славкові можна вірити. Антон Дмитрович зумів побачити дитячу душу, підтримати й допомогти.

Я не згоден з тим, що Славка мають судити старшокласники. На мою думку, всю цю ситуацію не потрібно було розголошувати на всю школу, а вирішити її у колі батьків Славка, класного керівника і директора, який справді не достатньо глибоко вивчив ситуацію. Звичайно, у школі багато учнів і директор не може знати усе про всіх, але він міг би уважніше розібратись з цією проблемою, поговорити з батьками, з тренером. У такому випадку директор зрозумів би, що на хлопця хтось набрехав.

У назві твору шпага має і символічне значення. Оскільки це зброя, якою можна захищатися, для Славка його "шпагою" стає чесність перед самим собою та іншими, справедливість, доброта, готовність прийти на допомогу.

Повість навчає нас, що кожній людині потрібні друзі, які в складну хвилину зможуть допомогти і підтримати. Ніколи не потрібно чинити так підло, як Юлько Ващук, який підставив свого друга. Справжня людина повинна бути чесною, доброю, милосердною, чуйною, співчутливою, дружелюбною.

Найбільше письменниця зосереджується на образі Славка Беркути: читача немов навмисне запрошують подивитися на світ очима головного героя. Недарма в підзаголовках деяких розділів подано уточнення: "З точки зору Славка Беркути" або "Розповідає Славко Беркута".