Королів-Старий Василь — Потерчата

"Дяк увесь був вимазаний чорним глеєм, по всьому обличчю було розмазане багно, виглядав він, неначе мокра курка, а на самому носі налипла добра купа бруду, що висіла, мов кишка в індика". Автор висміює пристрасть дяка до горілки, через неї він затримався, повертався додому вночі і потрапив у болото.

"Трохи ще посидів на бовдурі, а потім притоптав люлечку, щоб часом не впала якась іскра на солом'яну стріху. Тоді заглянув у бовдур, чи там справно горить, й почав злізати з даху.", "Як і всякий порядний домовик він довго вагався, чи виходити зі свого двору, чи ні? Все ще він чекав, що ось-ось дяк рипне хвірткою. А тим часом заглянув до собачої будки: чи не спить там Бровко? — подивився, чи Відьма замкнула хлів з коровами; відсунув цебер з цямрини, щоб той не впав у колодязь...

Домовик любив дяка за те, що "… був веселий, говіркий, а коли бував чогось задоволений, то виспівував дуже гарно тонесеньким голоском, мов хлопчисько, троїнне "Господи, помилуй!".

"— Сам ти — нечиста сила! А водила тебе по болоті горілка, безбожнику!.."А таки розумна жінка моя господиня!" — подумав про себе Домовик.". Зі словами дячихи можна погодитись, бо якби не горілка, цієї пригоди з дяком не трапилось би.

У лісі дяк потрапив у болото.

Казка "Потерчата" вчить доброти, милосердя, пробуджує бажання допомогти іншим, попереджає про те, що горілка не приводить до добра.

Потерчата не хотіли нашкодити дякові, навпаки, хотіли освітити йому правильний шлях, щоб він не потрапив у болото. Та дяк Оверко сильно налякався зеленкуватих вогників, почав метушитися і потрапив у болото зі своєї вини.

Домовик був стурбований, бо була вже ніч, а господаря досі не було вдома.

Потерчата намагалися освітити дяку дорогу своїми маленькими ліхтариками.

Домовик радів, що вдалося врятувати дяка Оверка від біди.