Андієвська Емма — Говорюща риба

Нещасними можна вважати всіх персонажів: неприйняту серед своїх "говорющу" рибу, яка так трагічно загинула; чоловіка, який утратив друга; жінку, яка не вміє бачити незвичайного; звичайних риб, які теж не здатні оцінювати чудеса; рибалок, котрі так само буденно не вірять у риб, які розмовляють, і вважають товариша божевільним; узагалі людину, яка не вірить у дива і "за все життя не почула голосу риби".

Говорюща риба не змогла стати своєю серед своїх і не змогла стати своєю серед чужих, бо обидва світи є чужими, неприйнятними для неї – інакомислячої, унікальної особистості. "Говорющих риб", як правило, "жахаються" і соромляться, їх мають за божевільних, їх винятковість заважає і дратує.

На мою думку, ми можемо засудити її, бо вона вбила не просто живу істоту, а приятеля свого чоловіка, не помітила, що риба ця незвичайна. Але можна і погодитися зі словами бляшанки, якій було шкода жінки, яка завжди була заклопотана, бо мусила доглядати сім'ю, переживала за матеріальне становище, не могла віднайти і побачити незвичайне і прекрасне серед своєї буденності.

Твір має ознаки казки (у творі риба говорить, ходить, приймає рішення), а також великий моральний заряд і наявність повчання. "Говорюща риба" закінчується тим, що шакал та консервна бляшанка коментують історію, роблять висновки із почутого таким чином, що їхня мораль (висновок) є різною. Цим автор дає зрозуміти, що ми, читачі, маємо право на власні висновки, і будь-який з них буде вірним.

Говорюща риба була доброю, щирою, мала відкрите серце, ніколи не ображалася на інших. Вона не докоряла батькам за те, що не хотіли сприйняти її такою, якою вона народилася. Риба була дружелюбною, веселою, наважилася познайомитися з рибалкою і запропонувати свою дружбу. Оточуючі риби не сприймали її, тікали від неї, а згодом викинули з води. На мою думку, риба просто хотіла бути почутою, мати друзів, жити щасливим життям.

— Сідай у мій човен, ти мені розповідатимеш, щоб я не заснув, та я попереджаю тебе, що я не говіркий.

— Нічого, відповіла риба, — аби ти слухав, я говоритиму за двох...

Можливо, говорюща риба зовсім по-іншому уявляла те, як її зустрінуть і приймуть у гостях. Але на неї не звернули уваги, тож вона подумала: "Дивні звички мають…, вони не вітаються і не помічають інших".