Українка Леся — Лелія

Лелія – маленька дівчинка, дуже красива, з гарними зеленими очима, з кучерявим сріблястим і довгим волоссям. Вона вдягнена у білу сукню, має золоту корону. Її крила барвисті. У її описі повинні домінувати світлі, золоті, срібні кольори, а крила мають усі кольори веселки.

"Раптом та молоденька лелія виросла висока, висока, квітки на ній дивно розцвіталися і спалахнули світлом сріблясто-рожевим, на листі засвітилася діамантова роса і різними барвами замиготіла, заграла і зникла."

Письменниця використала епітети (діамантова роса), метафори (квітки спалахнули світлом, на листі засвітилася діамантова роса), тавтологію (виросла висока, висока).

Казкові ознаки твору: протиставлення добра і зла; зображення фантастичних подій та образів (Лелія-ельф; Павлусь перетворюється на мак; Лелія і хлопчик літають-подорожують); висміювання людських вад і схвалення чеснот. Казка "Лелія" має спільні ознаки з такою групою народних казок як чарівні. У таких казках є перевага чарівного (фантастичного) над реальним. Герой зустрічається із фантастичними істотами; час і простір незвичайні; Лелія наділена здатністю творити чудеса; у читача створюється враження надзвичайності змальованого світу; традиційну основу чарівних казок становить подорож.

Читаючи казку, можна зустріти такі перетворення: зі смужки світла від місяця з'являється Лелія; Павлусь стає квіткою рожевого маку; лелія в саду Мар'яни перетворюється від доторку головної Лелії на високу красиву квітку, на листі якої засвітилася діамантова роса.

Павлусь просить маму розказати казку; з'являється Лелія і пропонує хлопчику незвичайну подорож; відвідини панського садку; Лелія і Павлусь у місті спостерігають за виготовленням квіток; садок Мар'яни; Павлусь прокидається.

Такі моменти є, це радісна і щаслива зустріч Лелії з найменшою сестрою, яка проживає у Мар'яниному саду; робота Мар'яни у своєму садочку; щасливий Павлусь, бо збулась його мрія; щаслива мама, бо її син прокинувся здоровим.

Прислів'я і приказки: "яка робота, така й плата", "хочеться їсти, просто аж руки трясуться", "бринить голосочок, як срібний дзвіночок", "стала приступать їй до серця досада", "щоб була моя доленька щасна"; веснянка, яку співала Мар'яна:

"А в тому саду чисто, метено,

ще й хрещатим барвіночком

дрібно плетено".

Казка навчає нас цінувати красу, жити в злагоді з природою, не боятися труднощів, сумлінно працювати, вміти почувати себе щасливим, вірити у чудеса. Леся Українка доводить нам, що тільки людина праці може мати добре серце, ніжність почувань і розуміння істинної краси.

Хоч удень їх пололи, їм обривали листя, часто зрізали і несли у палати. Вночі вони не могли спокійно спати, бо панство довго гуляло, лунали гучні співи і музика. Панночці квіти зовсім не подобалися, їй хотілося не білих лелій, а якихось кольорових, рожевих, таких, яких у нікого немає. Життя лелій у панському садку було таке ж нещасливе, як життя бідних дівчат, що гірко заробляли на шматок хліба, виготовляючи штучні квіти. Бліді, заплакані лелії, краси яких не розуміла панночка, так нагадують втомлені, бліді обличчя робітниць, що схилились за столом у кімнаті над роботою.

Павлуся засмутило те, що панночка не цінувала лелій, квітам жилося погано, вони не мали спокою і відпочинку. Тому хлопчик попросив Лелію летіти далі. Також його обурило те, в яких важких умовах доводиться працювати дівчатам, які виготовляють штучні квіти. Дівчата мали мізерну платню, їх сварили, тримали в голоді. Ці епізоди викликають у читача співчуття до лелій і дівчат, бажання справедливості щодо них.