Вінграновський Микола — Сіроманець

Сіроманець завжди сидів в ярах за висілком і терпляче чекав, доки Андрійко Лях покатається на лижах зі своїми однокласниками. Вовк вів дітей у виселок додому. Коли Андрійків тато повертався додому, Сіроманець першим чув "газони" ще за горбами, мчав їм назустріч, сідав у машину. Свою відданість людям вовк довів, коли врятував Андрійка під час заметілі у лісі.

Повість навчає нас жити в гармонії з природою; бережливо, з повагою ставитися до матінки-природи, частинкою якої є й людина; розрізняти добро і зло; бути милосердними й співчутливими; цінувати дружбу та взаємодопомогу. Потрібно гуманно ставитися до беззахисних тварин, захищати їх, цінувати вірних друзів та завжди приходити на допомогу тим, хто її потребує. Попри всі випробування, які трапилися на шляху хлопчика й вовка, попри людські негативні вчинки, зло та жорстокість, у творі перемагає дружба та вірність.

Сашко розповів Чепіжному про місце перебування Сіроманця, бо хотів похвалитися, що вовк живий і здоровий, що йому добре живеться. Хлопчик зовсім не хотів вовкові лихого, бо вболівав за його долю.

Саме Чепіжний вистріляв усіх вовчиць і вовченят Сіроманця. Вовк про це знав. Крім того, Чепіжний усім брехав, що саме вовк з'їв його козу восьмого березня, тому хотів помститися.

Сіроманець підійшов до хат своїх ворогів, щоб показати, що не боїться їх. Вовк прийшов помирати сам, і якби Чепіжний був вдома, то одразу застрелив би його.

У минулому Сіроманець водив зграю, був гарним вожаком, але тепер він старий і сліпий. Також читач дізнається, що вовчиць і вовченят Сіроманця хтось постріляв, і вони часто сняться вовкові.

Чепіжний вирішив їхати у висілок, довести, що вовк належить йому, і забрати його. Це можна було передбачити, бо Чепіжний надто сильно марив вовком, постійно думав про помсту і славу для себе. Також він поїхав по вовка бо йому було соромно за той випадок, коли Сіроманець втік із кузні.

На мою думку, Галі Грушецькій сподобалися у Сашкові відважність, мужність, готовність допомогти Сіроманцю. Дівчинку я уявляю доброю, сміливою, вона відмінниця, їй подобається Сашко. Галя турботлива, адже допомагає Сашкові збиратися в Одесу, робить повідок, приносить їжу для хлопця і вовка.

"…Вовка закотило в лісосмугу, він обійняв лапами якусь деревину, навіть учепився за неї зубами, але вітер відірвав його і від неї. Його котило на вогні невеликого висілка, і він нічого не міг удіяти — тільки-но ставав на свої вкрай знесилені лапи, як вітер здував його з них і робив своє... Знайшли його льотчики. Вранці капітан Петро Лях біг на фіззарядку і за щось зачепився, впав. Витрусив сніг з-під майки, придивився — собака.".

Військові добре поставилися до вовка: "Петро Лях розпалив плитку, його товариші-льотчики миттю збили в кутку гаража вовкові клітку з дверцятами, принесли м'яса і води.". Андрійко, син капітана Петра Ляха, так само, як і Сашко, зрозумів вовка, не боявся його, доглядав, а потім проводив разом з ним вільний час.