Карпенко-Карий Іван — Сто тисяч

Стосунки Герасима і Параски не завжди добрі, вони часто сваряться. Про це свідчать два яскравих приклади. Перший: коли Клим бере в неділю шматок хліба, щоб поїсти, Герасим влаштовує скандал і звинувачує Параску і Мотрю в тому, що вони не замикають хліб. Згодом між чоловіком і жінкою виникає сварка щодо одруження Романа (Параска хотіла одружити сина з Мотрею, а Герасим – з Пузирівною), доходить до бійки, але як тільки з'являється Савка, Герасим вдає, що воркує з Параскою...

З цього монологу читач багато дізнається про Калитку. Він – селянин-землевласник, має 200 десятин землі, але для нього цього мало. Герасим хоче придбати ще більше землі, заздрить Жолудю, який має всього більше, мріє купити землі панка Смоквинова. У свідомості Герасима зростає переконання, що всі панки багатіють нечесним шляхом. Для нього земля – це все: "Ох земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку...

…скупу, черству, зажерливу, заздрісну, засліплену жадобою багатства людину.

1. Приблизний вік, соціальний та майновий стан (багатий селянин, має 200 десятин), сім'я (жінка Параска, син Роман і заміжня дочка).

2. Риси характеру (скупий, наполегливий, працьовитий, хитрий, економний, вимогливий, грубий) і підтвердження цитатами.

3. Ставлення до сім'ї та інших персонажів п'єси (керує жінкою і сином, жаліє Парасці дати коней, щоб їхати до церкви, зневажливо ставиться до копача, кумові позичає гроші під процент, у робітників відбирає шматок хліба).

4. Мрії та прагнення (мати багато грошей і землі, стати багатшим, ніж Пузир, Жолудь).

Герасим жаліє шматка хліба для своїх наймитів ("Один візьме, другий візьме — так і хліба не настачиш!", "Така з'їжа, така з'їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться — вже з'їли."). Чоловік відмовляє жінці, коли та просить дати коней, щоб їхати до церкви ("… Не дам коней. Пожалій скотину раз, вона тобі послуже десять раз… Іди пішки, господь прийме твої труди і дасть тобі здоров'я.")...

Відразу після купівлі фальшивих грошей Герасим був впевнений, що обдурив жида. Той спішив, а коли на вокзалі пролунав третій дзвінок, Герасим дав йому замість п'ятьох тисяч лише три. Жид відразу ускочив у вагон і поїхав. Насправді Калитці не вдалося обманути Невідомого, бо ж у мішку були фальшиві гроші, а жид отримав хоч і не п'ять, але три тисячі справжніх рублів.

Драматург не випадково дав своїм героям такі імена, які якнайкраще характеризують їх, виявляють їхню сутність. Прізвища звучать красномовно: калитка може спорожніти, та й зрештою знов колись наповнитися, а пузир – просто лусне за несприятливих умов. Бонавентура має таке ім'я, бо любить красномовно говорити, в усіх його розмірковуваннях прихований значний заряд іронії до тих, хто тринькає гроші і тих, хто нагромаджує їх...

На мою думку, позитивним героєм у першій дії є Роман – син Герасима Калитки. Хлопець працьовитий, чесний у своїх почуттях до Мотрі. На наказ батька свататись до Пузирівни відповідає, що Мотря "і без грошей до душі мені".

Ще одним позитивним персонажем є Бонавентура. У яві четвертій дії першої він, побачивши Невідомого, говорить: "Ха-ха-ха! Заметь-це пройдисвіт! Я їх багато бачив, у мене опит і практіка...

Проблеми, порушені у трагікомедії "Сто тисяч", досі залишаються актуальними, оскільки у наш час теж є багато людей, які засліплені грішми. У сучасному світі панує культ грошей, а люди забувають про моральні цінності, ставлячи збагачення на перше місце.

Калитку не можна назвати однозначно негативним персонажем, бо у нього є й хороші риси. Він надзвичайно працьовитий, вміє вести господарство, любить землю і працю на ній, економний.