Чайковський Андрій — За сестрою

У повісті ворогами виступають татари, та не всіх їх письменник зображує негативно. З рук Карима Павлусь потрапив до татар-крамарів. Старий купець Сулейман-ефенді ставився до Павлуся добре, хлопець призвичаївся до нього, вивчив татарську мову. Також позитивно зображено татарина Девлет-гірея, який дотримує обіцянку і дає Павлусеві, його сестрі і Остапу Швидкому волю.

Теплота родинних стосунків братів виявилася у тому, що Петро подумав, що його можуть вбити, а Петро залишиться сам, круглим сиротою. Петро не міг зрадити козацькій честі і залишитися з братом. Він мусив йти в бій разом з козаками. Також Петро піклується про молодшого брата, приладжує йому стремена, попереджає, як слід поводитися під час бою, щоб не загинути. Перед боєм хлопці згадують матір, плачуть, обіймаються і діляться бубликом, який вона спекла перед своєю смертю і який Павло сховав у кишені, коли тікав. Також Павлусь згадує перед боєм дідуся Андрія, який часто розповідав про козаків.

Павлусева гідність проявляється у тому, що він відмовляється від пропозиції Мустафи змінити ім'я на Гусейн і прийняти іслам. Павлусь говорить, що не зречеться християнства. Навіть на пропозицію Мустафи, що Павлусь стане вільним у разі зречення своєї віри, хлопець заявляє, що сам може втекти. А під час побиття Павлусь жодного разу не застогнав, хоч і було боляче.

Сцени для 4 серії фільму:

1. Розмова братів Петра і Павлуся. (Петро попереджає про небезпеки у близькому бою, брати діляться бубликом, який спекла матір перед своєю смертю. Хлопці обіймаються і плачуть).

2. Козаки рушають вперед. (Тріска із своєю ватагою їде першим. Непорадний веде татарина, який показує дорогу. Видно річку Самару.

3. Козак вбиває вартового татарина. Татари побачили козаків. Початок конфлікту...

Повість навчає нас ніколи не здаватися, упевнено йти до своєї мети так, як робив це головний герой. Він дає приклад сміливості і відважності, самопожертви і вірності своїй вірі та батьківщині. Та не лише в Павлуся ми можемо чогось навчитися. Приклад щирої любові до України показують козаки, які віддають життя, щоб прогнати загарбників з рідної землі. Родина Судаків вчить нас сімейних цінностей, готовності прийти на допомогу одне одному, патріотизму.

Девлет-Гірей не хвилювався, бо "знав, що посланцям нічого боятися, що козаки вшанують звичаї міжнародні й не торкнуть їх".

Хлопець вчив татарську мову, бо був розумним, знання мови давало йому можливість швидше знайти сестру, але іслам він не приймав, бо був вірним християнству та своїй батьківщині і боявся гріха.

Кульмінація в літературному творі — найбільш напружений момент у розвитку дії, вирішальний, переломний момент у взаєминах, зіткненнях літературних героїв або між героєм і обставинами. У кульмінації розкривається гострота конфлікту, описаного в сюжеті твору. У ІV частині повісті кульмінацією є смерть Остапа Тріски (козак мав тяжкі поранення, дід Панас порався біля нього, Андрій Недоля і Остап прощаються), а у V частині — як Степан і його сини не знаходять між спасівчанами Ганнусі.

Павлусь, Петро і батько однаково хочуть виручити з неволі Ганнусю. Та саме Павлусь вирушає їй на допомогу, бо він найменший, йому лише 15, і він не розуміє, що це надто небезпечно. Петро і батько розуміють, що звільнити Ганнусю майже не можливо, а Павлусь має більшу надію на удачу.

Тому, що він був патріотом.