Котляревський Іван — Енеїда

Основними джерелами "Енеїди" є реальна дійсність того часу та народна творчість. Побічними джерелами можна вважати бурлескну та сатиричну літератури XVIII ст., інтермедії до шкільних драм, жартівливі ліричні вірші.

У 1798 р. "Энеида, на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским" вийшла у Петербурзі коштом Максима Парпури без відома і згоди автора.

Це питання спровокував свого часу ще П. Куліш, зазначивши, що "сам Котляревський не знав добре, що він творить". У 20—30-х pp. нашого століття відомий літературознавець Л. Білецький підсумував у питальній формі те, про що говорилося не одним дослідником "Енеїди": "Чи в "Енеїді" Котляревського... тенденція змалювати українське козацтво була актом національної й ідейної свідомості чи несвідомого безідейного жарту представника українського зденаціоналізованого шляхетства?"

Чи ж був І...

Алюзія — це художньо-стилістичний прийом — натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт у розрахунку на обізнаність і кмітливість читача, який має витлумачити цей натяк. Так, ввівши в поему образ матері богів Цирцеї, яка живе на острові і характеризується як "люта чарівниця ...дуже злая до людей", письменник натякає на царювання Катерини II. Є у творі натяк і на запровадження кріпацтва в Україні та його трагічні наслідки для народу: "Пропали всі ми з головами... // Пропали! Як Сірко в базарі, //Готовте шиї до ярма".

Утвердження високих моральних чеснот: добропорядності, поваги до батьків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі; засудження брехливості, лінощів, зрадливості, нехтування християнською мораллю.

І. Котляревський висміює паразитизм, хабарництво, пияцтво, моральну нікчемність представників панівних класів. У творі "Енеїда" він порушує проблеми соціальної нерівності, честі та обов'язку перед Вітчизною, дружби й кохання.

Мене найбільше захопили патріотизм Низа та Евріала, їх самовідданість. Товариші знають, що можуть загинути у ворожому стані, але свідомо йдуть на виконання патріотичного обов'язку. Вони вірні й віддані друзі. Евріал не відпускає свого товариша самого, він говорить, що разом із ним готовий піти на сто смертей. Я захоплююся їхньою мужністю і сміливістю, відвагою і безстрашністю. Ці сильні й хоробрі воїни, бойові побратими Сприймаються читачами як живе втілення українських національних ідеалів.

— проблеми захисту рідної землі від ворогів; громадянського обов'язку; соціальної нерівності;

— моральної нікчемності панства, чиновників, байдужості до інтересів і потреб народу;

— паразитичного існування та розгульного способу життя панів; хабарництва чиновників, безкультур'я, зловживання службовим становищем.