Морозенко Марія — Вірність Хатіко

Цей твір є анімалістичним, бо розповідає про тварину. Оповіданню "Вірність Хатіко" властиві документальна достовірність, науковість і водночас художність. У ньому поєднуються спостереження за тваринами та авторські емоційні відгуки, що пробуджують інтерес, повагу й любов до світу природи. В оповіданні Марії Морозенко реальна життєва подія стала основою глибоко емоційного втілення теми безумовної відданості та вірності.

Авторка називає Хідесабуро Уено рідною людиною для Хатіко, бо професор і собака були справжніми друзями. З безлічі людей, яких Хатіко бачив на станції, лише професор був для нього рідним, ставився небайдуже, говорив з ним і грався. Саме тому після втрати господаря пес сумував, тривожився, скавулів, ніби оплакував професора.

Вірний Хатіко чекав на повернення професора майже 10 років.

Після втрати господаря Хатіко допомагали небайдужі люди – торговці, які підгодовували його рибою та якіторі, і залізничники, які стежили за тим, аби собаку, що став неодмінним атрибутом пристанційної площі, ніхто не ображав.

У селищі Макарів, що на Київщині, вірний пес Ріні породи акіта-іну майже місяць чекав на порозі будинку на свою господиню Тетяну. Утім, вона загинула під час війни, яку розв'язала росія проти українського народу. Собаку вдалося врятувати завдяки підтримці небайдужих людей і волонтерів. Ріні знайшов новий дім і нових господарів.

Одного разу Хатіко побував в університеті, де викладав його господар, але більше він там не міг бувати, адже всі заняття зводились би до гри з собакою. Студенти захоплювалися грою з Хатіко, їм було не до занять.

Місце біля пам'ятника собаці Хатіко давно стало одним з найпопулярніших для зустрічі в японській столиці. Щодня тисячі людей проходять повз нього, зупиняються, фотографуються. Такої популярності пам'ятнику додає те, що він став національним символом вірності, відданості, дружби. Про Хатіко, ще за його життя і після смерті, писали багато газет, що теж додало йому популярності. Та найважливіше – Хатіко продемонстрував віддану і безумовну любов, якої іноді так мало між людьми, тож вони можуть повчитися цього у тварини.

Одного разу у професора стався серцевий напад, він раптово помер і не повернувся додому. Про це Хатіко, який чекав на станції, розповів черговий на станції.

Під час Другої світової війни пам'ятник знищили – метал потрібен був для зброї. У серпні 1948 року статую Хатіко відновив син автора оригінального проєкту, який на той момент вже помер. Ось ця статуя і досі стоїть, будучи популярним місцем зустрічей. Люди відновили цей пам'ятник, щоб не забути про вірного собаку, бо Хатіко – це японський національний символ вірності, відданості і дружби.

Хатіко став національним символом відданості, йому встановлено пам'ятники у різних містах Японії. Біля станції Сібуя, де він чекав, досі стоїть пам'ятник "Вірний собака Хатіко".