Максим Горький

Головні герої цих оповідань — босяки, бурлаки, "колишні люди" всупереч літературній традиції зображувалися не як знедолені, "принижені й ображені", а як люди, що самі відмовились від суспільства з його мораллю і законами. їм огидна корисливість, міщанська тяга до спокою і ситості, обмеження волі. Це вільнолюбці, яким "хоч голодно, так вільно". Босяки горді, веселі, ненавидять страждання. У них немає страху перед життям, зате досить почуття власної гідності.

Неоромантизм ранньої творчості Горького обумовлений умовами життя і творчості письменника. У період наростання революційного руху потрібно було сказати нове слово в літературі, був потрібен новий герой. Герої ранніх оповідань Горького ("Макар Чудра", "Стара Ізергіль", "Пісня про Буревісника" та ін.) народилися його революційною мрією. Письменник вважав, що настав час не просто критикувати існуючі порядки, а показати героя, що знає шлях до "світлого майбутнього", здатного до активної дії.