В оповіданні йдеться про "Мону Лізу (Джоконду)" — одну з найкращих картин видатного італійського майстра Леонардо да Вінчі. Художник експериментував в галузі живопису, створивши "Мону Лізу" на викривленій поверхні дерев'яної дошки за допомогою спеціальних фарб і прийомів, що дало незвичний ефект. Де б не стояв глядач, здається, що Джоконда завжди дивиться саме на нього. а вираз її обличчя ніби змінюється. Це справжнє диво, створене великим майстром. "Мона Ліза" написана приблизно в 1503-1506 рр. Спочатку вважали, що на картині зображено якусь поважну особу, ім'я якої не можна було називати. Говорили й про те, що Леонардо да Вінчі нібито створив власний автопортрет. Ще й тепер виникають нові версії. Протягом віків Джоконду сприймали по-різному. Одні вважали її красивою, другі – потворною, треті – глузливою, четверті – доброю. За різних часів її називали чоловіком і жінкою, реальною людиною й інопланетянкою, молодою й старою, гарною й відразливою, доброю та злою. Можна сказати, що вона – в одному образі – уособила все людство, яке може бути різним. Джоконда – це роздуми художника про людину, світ, самого себе, про боротьбу Бога та диявола, яка постійно триває в суспільстві й у душі особистості. Усмішка Джоконди завжди залишається загадкою.