Цим закінченням твору автор хотів показати, що влада золота поширюється не лише на буржуа, лихварів чи банкірів (тобто "нових" героїв того часу), а й на рафінованих спадкових аристократів. Віконтеса де Гранльє, яка спочатку категорично не хотіла родичатися зі збіднілою й сумнівної репутації графинею де Ресто, зм'якшуючись, усе-таки погодилася коли-небудь повернутися до розгляду цього питання (якщо граф Ернест стане дуже багатим). Тобто йдеться про зміни зовсім не в моральності, а в заможності Анастазі де Ресто. Отже, і у вищому світі та сама хвороба – усе вирішують гроші.