На початку твору Еліза постає бідною, неохайною, неосвіченою дівчиною. Її вимова далека від літературної, вона робить помилки у вимові звуків, використовує просторіччя, має вульгарні манери. Та наприкінці твору Еліза демонструє уміння спілкуватися, правильно говорити. Вона елегантна та чарівна, має вишукані та невимушені манери. Тепер дівчина має почуття власної гідності, незалежність, рішуче бажання змінити своє життя. Образ Елізи зазнає змін, зовні просто вражаючих, протягом розвитку дії п'єси. Але насамперед від самої людини значною мірою залежить, чи виявиться зовнішній позитивний вплив на неї результативним для розвитку особистості.Ця дівчина викликає почуття поваги до її особистості, впевненість, що вона здійснить усі свої плани.