Журден – Клеонт
За принципом контрасту до образу головного героя створений образ Клеонта. Якщо пан Журден виведений автором як антигерой – він носій моральних вад, які слід затаврувати, то Клеонт є ідеальним позитивним героєм, який сприймається глядачем як взірець людської поведінки. Клеонт розумний, освічений, не соромиться свого походження, тверезо мислить, керується високими моральними переконаннями, бореться за свої почуття, відрізняється твердістю духу та справжнім почуттям людської гідності. Він не плазує перед аристократами, відкрито визнає під час свого сватання, що він не шляхетного походження. Клеонт, предки якого обіймали почесні посади, й сам прослужив шість років у війську, його статки досить великі, але він, на відміну від Журдена, не має бажання привласнювати собі чужі звання і титули, тому що понад усе цінує честь та моральні якості.
І Доранту, і Журдену в п'єсі протиставляється Клеонт – представник третього стану, якого Мольєр наділяє благородними рисами: освіченістю, здоровим глуздом, почуттям людської гідності, твердістю принципів. Він не приховує свого походження і завдяки своїм внутрішнім якостям піднімається значно вище не тільки за представників свого стану, а й багатьох аристократів. Своїм розумом і чесністю такі люди, на думку Мольєра, надзвичайно корисні для суспільства. Найповніше свою благородну вдачу Клеонт виявляє у своєму почутті до Люсіль, яку він кохає щиро й самовіддано. Його життєвий принцип — не цуратися свого походження. "Удавати із себе шляхтича,— стверджує він,— тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюсь на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що будь-який обман принижує порядну людину. Не личить ховати своє справжнє походження, з'являтися товариству на очі під чужим титулом, удавати із себе не того, ким ти є насправді".