Українські корифеї театру на рубежі ХІХ–ХХ ст. охоче зверталися до сюжетів Мольєра. На основі п'єси "Міщанин-шляхтич" був створений сюжет "Мартина Борулі" І.Карпенка-Карого. Бичок з комедії М.Кропивницького "Глитай, або ж Павук" дечим нагадує Мольєрового Тартюфа. Леся Українка звернулася до образу Дон Жуана у "Камінному господарі". У 1929 році Микола Куліш взяв за зразок твір Мольєра "Міщанин-шляхтич" і написав комедію "Мина Мазайло". В основі її сюжету – анекдотична історія про те, як харківський службовець Мазайло вирішив змінити своє прізвище, у якому вбачав причину всіх життєвих негараздів, на престижніше – російське Мазєнін.