Новела "Останній листок" справляє найкращі враження, адже викликає захоплення Людиною, її безкорисністю, бажанням допомогти, щирістю, справжньою підтримкою. Старий Берман переконує кожного читача, що проявити в собі справжню Людину може кожен, навіть той, що нічого не має і не досяг у житті, але в душі зберігає і проявляє найвищі цінності – любов до ближнього, готовність завжди прийти на допомогу, співчуття, дружелюбність. Дуже жаль, що за врятоване життя Джонсі довелося заплатити життям самого художника, але після його вчинку можна вважати, що він виконав мрію всього свого життя – намалював шедевр, і цим шедевром став не листок на стіні, а життя дівчини, яке він зберіг. На мою думку, Джонсі у майбутньому зможе втілити усі свої творчі плани і стане відомою художницею, адже після цього вражаючого моменту у її житті вона просто приречена на упіх.
Описане в "Останньому листку" психологічне підґрунтя, на якому зав'язується сюжет – не авторська вигадка, а науково доведений факт. Ще з кінця XIX століття психіатри звернули увагу на зв'язок між психологічним станом людини і фізичним станом її здоров'я. Для багатьох хвороб було доведено можливість виникнення на тлі стресу, депресії. Позитивне або негативне самонавіювання також відіграє важливу роль у динаміці одужання: статистично доведено, що позитивно налаштовані оптимістичні люди, особливо за підтримки близьких, одужують швидше, ніж песимісти або самотні особи. Тому я вірю в правдивість описаної історії, вірю в те, що листок, який залишався переконав Джонсі не втрачати надію і боротися за своє життя.