Чарівність створеного Льюїсом Керроллом художнього світу увиразнюють не тільки дивовижні пригоди й істоти, а й різноманітні слова й вирази, що є виявом літературної гри. Мова Аліси в казковому світі перестає відповідати усталеним мовним нормам і правилам. У мовленні героїні з являється ціла низка неправильних сполучень, спеціально вигаданих автором (на зразок дитячих), щоб підкреслити належність самої героїні до цього світу. "Усе дивасніше й дивасніше! — вигукнула Аліса (з великого зачудування вона раптом забула, як правильно говорити). — Тепер я розтягуюсь, наче найбільша у світі підзорна труба!". Згодом героїня відчуває захоплення від того, що "стягується, як підзорна труба" (англ. "shutting up like a telescope"). Це суперечило прийнятим у тогочасній літературі традиціям зображення слухняних дівчаток. Літературна гра словами та смислами з розвитком сюжету стає все цікавіша й веселіша. Ось, наприклад, характерний для казки Льюїса Керролла прийом переставляння слів у реченні. "Я завжди думаю! — поквапливо сказала Аліса. — Принаймні… принаймні кажу, що думаю. Зрештою, це одне й те саме!" А Капелюшник заперечив: "Аніскілечки!.. Ти ще скажи, ніби "я бачу, що їм" і "я їм, що бачу" — одне й те саме". А Сонько-Гризун підтвердив: "Ти ще скажи, що "я дихаю, коли сплю" і "я сплю, коли дихаю" — одне й те саме!".