Автор критикує "вікторіанські" освіту, мораль, виховання, політику, систему судочинства. В образі Герцогині Керролл висміює пошук у всьому моралі, моралізм "вікторіанської" доби, коли дітей постійно чогось повчали, обмежуючи будь-які прояви їхньої вільної особистості. Герцогиня зі своїми жорстокими методами й вимогами уособлює обмеженість мислення й тогочасну систему виховання, де не було поваги до дитини, до її прав і свобод. Критикується система освіти, яка навчала дітей багатьом непотрібним предметам, відірваним від реального життя. Висміюються вади суспільного життя, коли королівський двір та уряд демонстрував сувору політику. Гра у крокет (де грали живими істотами) відображає заплутаність політичної ситуації в Англії і байдужість уряду до будь-кого. У казковій формі за допомогою цілого ряду комічних прийомів письменник висміює безглуздість судового процесу, що здійснюється не задля захисту прав і свобод, а в чиїхось дріб'язкових інтересах. Усе, що відбувається в судовій залі, виходить за межі будь-якої логіки.