Молодший син Тараса – Андрій, перейшов на бік поляків, бо був закоханий у прекрасну панночку, дочку ковельського воєводи. Андрій був юнак, наділений чутливою душею та здатністю глибоко переживати, гострим природним розумом. Як пише автор повісті, Андрій не тільки "горів жадобою лицарського подвигу, але в душі його знаходилося місце і для інших почуттів". Напевно, саме ця чутливість, палка душа і стала причиною того лиха, яке сталося. Андрій щиро покохав полячку. І саме це змусило його відмовитися від вічних цінностей лицаря-патріота. Він загинув тоді, коли промовив страшні слова: "А що мені батько, товариші й вітчизна?". Цього героя не приваблює романтика бою, війни, перемоги. Він хоче спокійного, звичайного особистого щастя. Саме це стало головною причиною його загибелі: Тарас Бульба не міг пробачити зради своєму синові. Він сам виконав свій власний жорстокий вирок. І навіть не поховав власного сина. Зрадники, на його думку, на таке не заслуговують.