Характер Тараса Бульби формувався під впливом тяжкого XV сторіччя, у якому землі України, покинуті своїми князями, зазнавали наскоків монгольських хижаків. У ті часи завелося козацтво, яке боронило узграниччя від трьох різнохарактерних націй і рятувало Європу від бусурменських наскоків. "Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався на бойове завзяття і відзначався крицевою щирістю своєї вдачі… Він кохався у простому побуті козацькому й пересварився з усіма своїми товаришами, які пнулися до панських звичаїв і прихилялися до варшавської сторони, взиваючи їх підніжками лядських панів". Найважливішим обов'язком Тараса Бульби був захист православної віри. У нього було правило, "що в трьох випадках завжди треба братися за шаблю, а саме: коли комісари не поважали старшину і стояли перед нею, не скинувши шапки; коли глумилися над православною вірою й не шанували прадідівських звичаїв і, нарешті, коли ворог був бусурмен чи турчин, супроти яких він вважав конче потрібним усяк час уживати зброї на славу християнства".