Українські мотиви у творчості М. Гоголя – найприродніша реалізація його величезного таланту. Аналізуючи художній стиль М. Гоголя, критики одностайні в тому, що автор "Тараса Бульби" завжди мислив по-українськи. Це виражалося насамперед у величезній кількості слів-українізмів, які здатен помітити кожен читач. До написання художніх творів про козаччину М. Гоголь завжди належно готувався: дослухався до народних легенд, вивчав "Опис України" (1651) французького історика-мандрівника Гійома Левассера де Боплана, "Історію про козаків запорозьких" Семена Мишецького, рукописні списки українських літописів, пробував себе реалізувати в іпостасі історика. Проте історичні дослідження й літописи здавалися письменникові занадто сухими, тому він звернувся до українського фольклору, зокрема історичних пісень та дум.