Повість мала дві суттєво відмінні редакції. Перша виявилася значно коротшою від другої. Літературознавці її називають проукраїнською, а другу редакцію – проімперською. У першій немає прославляння російського царя, відсутня настанова запорозьким козакам триматися Росії, описи битв менш розлогі, Тараса Бульбу не спалюють, а лише беруть у полон і тільки обіцяють закатувати (найімовірніше – посадити на палю), прибивши його до високого стовпа й піднявши високо вгору. Друга редакція повісті була єдиною, яка виходила масовими накладами в радянські часи, оскільки в цьому варіанті сам народний улюбленець – Тарас Бульба – возвеличував Росію з її православною церквою і лякав нею поляків, а в підтексті свого монологу – однозначно закликав козаків, отже, спонукав і майбутніх українців сліпо коритися Росії.