Сліпий дзвонар Єгорій демонструє озлобленість і ненависть до світу. Він весь час відганяє дітей, які хотіли пробратися на дзвіницю, називає їх образливими словами. Єгорій захлинається від злості, а діти називають його сліпим чортом. Його обличчя було сердите й бліде. Єгорій вважає себе нещасним, бо навіть у сні не може побачити свою матір, він заздрить ченцеві Роману, який осліп у 7 років і ще дещо пам'ятає, а в снах йому з'являється молода матір. Петро і Єгорій мали дивну зовнішню схожість, яку усі помітили. Обидва також схожі своїми стражданнями через сліпоту. Та між двома сліпими є і відмінності. У той час, коли Єгорій зациклився на негативному ставленні до інших, коли ніщо не може розбити лід у його душі, Петро любить своїх близьких, він шукає себе, за допомогою дядька вирушає у непросту мандрівку зі сліпими жебраками, щоб відчути справжнє життя. У Петра є неабиякі здібності до музики, а Єгорій демонструє пиху, коли хвалиться, що йому нарочито виписали два дзвони, бо він гарний дзвонар. Єгорій не хоче змінюватися, негативне ставлення до світу нищить його ж самого. Натомість Петро під час мандрів з жебраками пізнає своїх супутників, добродушного Кандибу й жовчного Кузьму, пізнає горе, сліпе й зряче, від якого не раз боляче стискалось його серце. Завдяки цьому його душа, безперечно, зцілилася.
Цитата про відмінності у зовнішності обох сліпих: "Дзвонар був трохи старший; широка ряса висіла складками на худому тілі, риси обличчя були грубіші й різкіші. При уважному погляді на них проступали й відміни: дзвонар був блондин, ніс у нього був трохи горбатий, губи тонші, ніж у Петра. Над губами пробивалися вуса, і кучерява борідка облямовувала підборіддя. Але в жестах, в нервових складках губ, у постійному русі брів була та дивна, мовби родинна схожість, через яку багато горбанів теж нагадують один одного обличчям, як брати. Петрове обличчя було трохи спокійніше. В ньому видно було звичний смуток, який у дзвонаря підсилювався гострою жовчністю і часом озлобленням.".