У цьому підрозділі гру на сопілці протиставлено грі на піаніно. Ганна Михайлівна грала "щось особливо гучне, але досить хитре, що вимагало неабиякої гнучкості пальців". Та віденському інструментові було над силу боротися з куском української верби. Сопілка і віденське піаніно наче змагалися. "У піаніно були могутні засоби: дороге дерево, прекрасні струни, чудова робота віденського майстра, багатство широкого регістру. Зате і в української дудки знайшлись спільники, бо вона була у себе вдома, серед рідної української природи", тому "важко було іноземному пришельцеві боротися з простою місцевою дудкою".