Максим Яценко – дядько Петруся, брат його матері. Про непохитність його переконань свідчать ті факти, що за 10 років до народження хлопчика він був відомий як найнебезпечніший забіяка не тільки в околицях його маєтку, а навіть у Києві "на Контрактах" – славетному київському ярмарку. На ласкаві речі панів він відповідав нечемностями, а селянам дарував свавільство й грубощі. Згодом Максим виїхав до Італії і приєднався до такого ж забіяки й єретика – Гарібальді. Усі вважали уже, що Максим загинув, але через кілька років він несподівано прибув у дім своєї сестри, де й залишився. Він повернувся без правої ноги, тому ходив на милиці, а ліва рука була покалічена. Максим став серйознішим, вгамувався, і тільки часом його гострий язик орудував так само влучно, як колись шабля. Багато часу він проводив у своїй бібліотеці. У той час, коли народився хлопчик, у волоссі дяді Максима вже пробивалася срібляста сивина. Чоловік мав гаряче й добре серце.
Саме дядько Максим зайнявся виховання Петруся і вирішив, що не потрібно кидатися до хлопчика за найменшої необхідності, а дати йому можливість досліджувати світ самостійно. Згодом дядько Максим давав Петрусеві уроки і багато його навчив. Максим Яценко – розумна, досвідчена, рішуча і мужня людина, тому я б хотів мати такого наставника.