Дзвонар Єгорій розповів Петрові, що народився сліпим, але при монастирі є ще один послушник, Роман, який осліп у 7 років. Єгорій вважав, що Романові краще, бо він бачив світ, пам'ятає свою маму. Тільки вона стара тепер, а сниться йому все молода...
Розмова з Єгорієм в монастирі глибоко запала у серце сліпого. Озлоблений сліпий дзвонар підштовхнув Петра до думки, що він буде мучити Евеліну усе життя. Хлопець вважав, що у ньому живе злоба, що всі народжені сліпими є озлобленими. Петро усвідомив усю жахливість своєї сліпоти, яка раз і назавжди позбавила його можливості бачити світ і найдорожчих людей. Дізнавшись від Евеліни про розмову, яка відбулася між Петром і сліпим дзвонарем, Максим зрозумів, що небіж озлився на життя й зосередився на своїх переживаннях.
Дивна зовнішня схожість Петра з Єгором ("Та сама нервова блідість, ті самі чисті, але нерухомі зіниці, той самий неспокійний рух брів, що насторожувалися при кожному новому звукові й бігали над очима, наче щупальця в зляканої комахи...") свідчить про те, що обидвох мучить їхня сліпота, що обидва страждають.