Том і Гек знайшли скриню із скарбом у печері Мак-Дугала. Там було ще кілька рушниць та деякі старі речі. Невдовзі хлопці пересипали гроші в мішки і перетягли їх нагору, на ту скелю, що була позначена хрестом. Рушниці вирішили залишити, бо планували грати тут у розбійників. Коли сонце схилилося на пруг, вони поплили додому. Причалили до берега, як тільки стемніло. Том вирішив сховати гроші у вдови Дуглас на горищі її дровника. Дійшовши до будинку валлійця, хлопці зупинилися перепочити. Старий валлієць побачив хлопців і повів до вдови Дуглас. Друзі уже встигли скласти мішки на візок і потягли його з собою, а старому збрехали, що збирають брухт. У вдови Дуглас усі дізналися, що жінка залишає Гека жити до себе.
Вдова Дуглас віддала Гекові гроші в банк під шість відсотків річних, а суддя Течер, на просьбу тітки Поллі, зробив те саме з Томовими грошима. Кожен хлопець мав тепер просто-таки величезний прибуток: по долару щодня. У ті старі часи харч і квартира для хлопчика коштували всього лише долар з чвертю за цілий тиждень, включаючи витрати на навчання, одяг і на баню.