На початку твору пан Пляшкер безладно загадує бажання, зовсім не жаліючи про те, що цятки так швидко зникають з обличчя Суботика. Коли ж машина для здійснення бажань знову запрацювала, чоловік так само необдумано загадує різні бажання, аж машина перегрівається і перестає на якийсь час працювати. Машині він теж загадує різні непотрібні насправді бажання. Та до кінця твору він за допомогою Суботика починає усвідомлювати, що загадував зовсім не те. Чоловік усвідомлює, що може втратити друга Вівторакуса, що насправді йому хочеться мати завжди біля себе Суботика. Автор показує ці зміни, щоб втілити ідею твору, довести читачам, що саме вони мають втілювати свої бажання, а не хтось інший, а також ці бажання мають бути обдуманими. Пан Пляшкер так говорить про свої бажання: "— А це правда, — сказав він. — Якби я був забажав стати мужнішим, то був би тепер мужнішим без ніякої машини. Або чому я не забажав зробитися добрим водієм? Тоді я просто наскладав би грошей і купив автомобіль…"