Пан Пляшкер загадував безглузді бажання і так швидко, що Суботик говорить: "Двадцять чотири. Двадцять чотири цяточки за дванадцять хвилин!". Чоловік постійно отримує від Суботика поради добре обдумувати бажання і правильно їх формулювати, вказуючи конкретно, чого той хоче. Наприкінці твору між паном Пляшкером і Суботиком відбувається такий діалог: "— Може, ви загадували їй не ті бажання, татку, — сказав він. — Вам усе хотілося лише певних речей: багато грошей, авто, подорож на острів, смачної їжі. Може, треба було придумати інакші бажання? — Інакші бажання? — Пан Пляшкер замислився. — А це правда, — сказав він. — Якби я був забажав стати мужнішим, то був би тепер мужнішим без ніякої машини. Або чому я не забажав зробитися добрим водієм? Тоді я просто наскладав би грошей і купив автомобіль. Але без машини для здійснення бажань я надто боязкий, тому ніколи не навчуся водити авто, — невесело докінчив він."