Романтики почали критикувати слово за його нездатність виражати найважливіше (знаковим у цьому плані є розробка мотиву мовчання у поезії Ф. Тютчева), їх "дратували" традиційні засоби віршування, які вони "звинувачували" в штучності та протиставляли їм ідеал розкутого пророчого мовлення. Найяскравіше цятенденція виражена в поезіях Волга Вітмена. Поети-романтики почали шукати "обхідні" стежки просування до смислу, головною з яких була музика (її роль як найвищого мистецтва обстоювали А. Фет, Ш Бодлер). У їхній творчості утвердилася ідея природи як храму магічних символів (Тютчев Ф., Фет А., Бодлер Ш.).