Афанасій Фет — оригінальний поет-лірик кінця XIX століття. Батько поета — багатий орловський поміщик Афанасій Шеншин, перебуваючи у Німеччині, таємно вивіз звідти до Росії дружину дармштадтського чиновника Шарлотту, яка незабаром народила сина — майбутнього поета, котрий теж отримав ім'я Афанасій. Проте офіційний шлюб Шеншина з Шарлоттою здійснився значно пізніше. І через багато років церковна влада розкрила "незаконність" народження Афанасія Афанасійовича, і, коли він був уже п'ятнадцятирічним юнаком, він став вважатися не російським дворянином Шеншиним, а сином німецького чиновника Фета. Юнака це глибоко вразило. Лише 1873 року його прохання про визнання його сином Шеншина було задоволено, але своє літературне ім'я поет не змінив. Усе життя в ньому жили ніби дві людини — Фет і Шеншин. Творець прекрасних ліричних віршів і жорстокий поміщик. Ця двоякість також виявилася і в літературній творчості. Критик Цертелєв зазначав, що, коли читаєш вірші Фета, може здатися, що маєш справу із двома абсолютно різними людьми, хоч обидва вони говорять іноді на одній і тій же сторінці. Одного хвилюють вічні світові питання, які він розв'язує настільки глибоко й яскраво, що не вистачає слів, якими можна було б висловити поетичну думку, залишаються тільки звуки, звуки та образи. Інший — наче сміється з нього і знати його не хоче, розмірковуючи про врожай, про плуги та прибутки, про кінний завод та мирових суддів. Ця двоякість вражала всіх, хто близько знав Афанасія Афанасійовича.